В Лохвиці є найперший у світі пам’ятник Григорію Сковороді, на якому написано, що народ спить сном міцним, богатирським, але кожен сон є пробудним.

Фото с сайта http://svavuta.narod.ru/

Це підтвердилося, здавалося б у тихому, терплячому місті на Полтавщині. Коротко нагадаю історію. 11 серпня 2009 року, побачивши, що звертатися до місцевої влади те саме, що головою битися об стінку, перекрила вулицю Рози Люксембург. Причина - кілька років вдень і вночі майже цілорічно по вулиці проносився транспорт вантажопідйомністю часто 40-60 тонн таких підприємств, як "РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ ЛІМІТЕД КОРПОРЕЙШН", ЗАТ "РАЙЗ-Максимко", "ПРИРОДНЕІ РЕСУРСИ". І це лише вантажопідйомність. І за кілька років було зруйноване дорожнє покриття, в усіх будинках з’явилися тріщини, люди не могли нормально відпочити. Не говорячи вже про загазованість, та про постійну небезпеку опинитися під колесами автомобілів, що часом розминаючись виїздили на обочину, по якій гралися дітки, чи батьки дітей вели до дитсадочка. І тому, перекрили дорогу з вимогою негайно встановити знак обмеження повної маси автомобіля до 10 тонн. З горем пополам це було виконано, але знаки були встановлені прямо на повороті, і тому часто водії їх не бачили. Але були і сміливці, які говорили, мов їздив тут і буду їздити. І тому люди були змушені аж до першого снігу виходити з дошками набитими гвіздками на дорогу і замість відповідних органів пояснювати куди треба їхати. Та й схему об’їзду неначе спеціально ставили так, щоб заплутати водіїв, особливо транзитних.
Але одного прекрасно дня знаків не стало. В міській раді вияснили, що 25 січня цього року, відбувся міськвиконком (без запрошення жителів вулиці!) і було прийняте рішення зняти знаки і пустити транспорт знову по багатостраждальній вулиці. Причина була сформульована неясна: чи то фури десь з дороги сходили, чи то десь хтось десь не повернеться... Виходить на Рози і з Рози можуть заїхати чи виїхати під кутом 90 градусів, а десь за містом через те що райавтодор не може поставити зрозуміло схему об’їзду чи дорогу почистити винна вулиця Рози Люксембург.
І от 19 лютого цього року відбувся виконком, на якому було прийняте рішення провести і Районному будинку культури 22 березня громадські слухання на тему "проблеми руху великовагового транспорту територією міста Лохвиця". Відзначу, що незадовго перед цим жителі вулиці звернулися до Народного депутата України Сергія Володимировича Гордієнка з проханням допомогти, бо від цієї влади вже нічого добитися не можна. Яке ж було здивування запрошених жителів улиці, що менше ніж за 2 тижні Сергій Володимирович надіслав лист до міської ради з проханням розібратися на місті. Але дивно себе повела міський голова Надія Іванівна Солонець. Вона прочитала копію нашого звернення до Сергія Володимировича від корочки до корочки всім присутнім. Ще й була здивована: а хто ж такий Сергій Гордієнко, що за "депутат"? Хочу відзначити, що за ці кілька тижнів жителі Рози Люксембург побували на виїзних прийомах в Лохвиці в заступника голови Полтавської ОДА Сергія Ясинсього, Першого заступника Голови Полтавської ОДА Івана Близнюка. Всі вони пояснювали, що встановлення схеми проїзду по місту належить до компетенції міської ради. І тільки. Але Надія Іванівна весь цей час говорила, що від неї нічого не залежить.

І от слухання. На ці слухання прибув і сам Сергій Володимирович Гордієнко, окреме йому спасибі за це. Відзначу, що він приїхав сам, не попередивши про це владу, як це робила, наприклад, Юлія Тимошенко, коли вона приїздила оглянути "маєтки" своїх спонсорів привозивши з собою всю свою "братію" і обмеживши на пів дня рух по місту. Та і зустрівся, в першу чергу, з людьми, а потім підійшов до керівництва міста. Там Надія Іванівна з ним і познайомилась. І от слухання. Обрана президія, обговорений регламент, порядок денний (зазначу, що слухання тривали більш ніж на годину більше ніж було заплановано). Виступила Надія Солонець, яка розповіла про те що Лохвиця історично знаходиться на перетині кількох доріг, що кількість вулиць і провулків у нас 83, загальна довжина їх 107 кілометрів. Ще відзначила, що дороги проектувалися і будувалися в 60-70-і роки минулого століття. А комунікації прокладалися в 70-90-і роки. Та і розповіла, хто скільки заплатив за користування доріг, і що на них відремонтовано. Послухавши її ми майже почали вірити, як вона хвилюється за долю міста і спокій його жителів
Потім почали виступати представники від вулиць. Так, представник від Рози Люксембург розповів, що більше двох років ми зверталися до неї з проханням допомогти, але були одні відписки. А за цей час хати пошкодилися, дороги теж, та і спати не могли по-людськи. І хто ж йому, батькові трьох дітей, буде компенсувати збитки? Адже жінка не працює, живе сім’я лише на те, що він заробить. І йому байдуже де будуть їздити машини, за це повинна хвилюватися влада, а йому головне (так само як і решті лохвичанам) щоб була ціла хата і міцний сон.
Представниця від вулиці Жовтневої розповіла, що на їхній вулиці теж обіцяли поставити знак обмеження повної маси автомобіля 10 тонн, але поставили лише знак обмеження швидкості, який ігнорувався. А ще, за її словами, за кілька днів до слухання на вулиці розминалися 2 бензовози, і розбили одне одному дзеркала. Причому, не викликаючи ДАІ зразу роз’їхалися. І було задане логічне питання: а що якби вони зачепилися цистернами? Ну і ще вона розповіла, що на вулиці живе 176 жителів, і лише менше половини з них мають роботу. Врятувати ситуацію могла б об’їзна дорога поза містом з північно-західного боку. Подібні були репліки і від жителів вулиць Шевченка, Радянської. Вихід - треба будувати дорогу навколо міста.
Заступник Служби автодоріг у Полтавській області Іван Ткаченко розповів, що Служба займається цим питанням, і що треба пустити транзитний транспорт по Шевченка (але ж там знаходиться крім житлових будинків такі пам’ятки архітектури місцевого значення як реальне училище, в якому зараз знаходиться медучилище, якому 105 років; краєзнавчий музей, приміщення якого побудоване в 1865 році. А також Благовіщенська церква - найстаріша кам’яна будівля міста, збудована в 1800 році. Та й завдяки побудованій першій черзі об’їзної рух на Шевченка перенесений на об’їзну та Леніна. А, тим часом, буде проводитися робота щодо прискорення будівництва 2-ї черги об’їзної дороги з південного боку міста. Яке ж було здивування присутніх, коли вияснилося, що до цього часу немає навіть проектно-кошторисної документації на неї. Із загальної запланованої довжини її 9 458 метрів за 14 років наприкінці позаминулого року здана в експлуатацію лише її частина довжиною 3 800 метрів. Та і то, в першу ж весну на ній провадився ремонт, свідками чому були лохвичани
Потім слово взяв депутат-комуніст Сергій Гордієнко (відзначу, що він не розповідав з трибуни яку він партію представляє). Він розповів, що часто їздить по Україні, і скрізь від доріг залишилися лише напрямки. Адже дороги проектувалися і будувалися за ГОСТами 60-70-х років, а за останні майже 20 років витрати на їх утримання мінімізувалися. Аналогічна ситуація і в його рідній Оржиці, де проходить траса, що з’єднує державні автошляхи Київ-Харків і Київ-Дніпропетровськ. Тож, такі слухання можна проводити в будь-якому населеному пункті країни. Тут, як ми бачимо, переплелися інтереси комерційні, державні, приватні, і кожної родини, кожного громадянина. І ті хто прийшов на ці слухання, а вони були фактично ініціаторами цих слухань, відстоюють свої інтереси, перекривши дорогу. І вони правильно це роблять. І схоже, хтось від влади давав добро на цей рух, організовував схему проїзду по цих вулицях. І виникає питання, а чи підписував хто хоч якийсь документ про те, що в наслідок нього завдавати шкоди комунальному майну міста, майну лохвичан? Тож, мабуть, виходить треба звертатись з заявами у відповідні інстанції і вимагати від Надії Іванівни гроші на ремонт майна жителів.
Одночасно зрозуміло, що через складну ситуацію в Україні ніхто не буде давати гроші на ремонт аварійного мосту через Сулу, на будівництво об’їзної, бо таких доріг і мостів багато по всій країні. Але разом з тим, якщо до мене надійдуть відповідні звернення від влади лохвиччини, як полтавчанин, я готовий добиватися в усіх інстанціях гроші на будівництво і ремонт, а також в перший тиждень роботи сесії звернутися і з депутатськими запитати і до Президента, і до Прем’єр-міністра.
І було б правильно закрити місто для машин важче 10 тонн, і тоді б забігалися всі. Але це тупиковий варіант. Тому треба негайно збиратися відповідним установам, бізнесу і підписувати відповідні договори, бо зруйнувавши будинки, дороги, бізнес знайде інші короткі дороги. А людям ніхто не допоможе.
Тут, серед виступів інших керівників району, установ, лохвичан хочу пригадати виступ представника вулиці Дунаєвського. Ця вулиця знаходиться за кілька десятків метрів паралельно Леніна, але і там дзеленчить в шафі посуд, чути гуркіт 60-тонників, що летять з гори. Діти вночі кричать від жаху! І виникає питання, а чи проходив той горе-водій, а точніше, оте "нещастя" обстеження у психіатра? І що буде, якщо, не дай Боже, відмовлять гальма? А в низу крутий поворот, діти йдуть до школи, хворі до лікарні... Через скільки вулиць зупиниться той "вагон"? І для чого ж РАЙЗ-Максимко закупив ті "ІНТЕРНЕШНЛи", адже раніше все життя успішно возили буряк ГАЗонами і ЗіЛами і не було ніяких проблем.
Ну і як тут не згадати такий епізод, коли Надія Солонець показала якийсь Акт про нібито передачу таких вулиць, як Рози Люксембург, Жовтневої, ще деяких з комунальної власності у державну. На прохання назвати прізвища посадових осіб, що підписали його - ми почули зовсім незнайомі прізвища, навіть для керівників району! Але вийшов житель Рози Люксембург і показав документ за підписом заступника начальника служби автодоріг Полтавщини від 18 лютого цього року, де вказано, що рози Люксембург знаходиться в комунальній власності, і що лише міська рада встановлює знаки щодо руху на цій вулиці. Аналогічний документ показав і Сергій Володимирович, за підписом самого Вадима Гуржоса (на час підписання керівник Укравтодору). Він, до речі, цей і ще деякі документи передав жителям Рози Люксембург. Коментарії зайві.
Ще відзначу, що представник "РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ ЛІМІТЕД КОРПОРЕЙШН" сказав, що вони готові хоч зараз виділити частину коштів на будівництво об’їзної дороги на північному заході від міста, але хай же інші компанії вкладають гроші.
Після слухань, була прийнята резолюція, в якій, зокрема пропонувалося сесії місткої ради звернутися до сесії районної ради з клопотанням про виділення 30 000 гривень на обстеження мосту через річку Суха Лохвиця по вулиці Перемоги відносно його аварійності (адже, якщо він зруйнується, то фактично лівий берег буде відрізаний від лікарні, магазинів, дитсадків, органів влади тощо).
Йшлося також про те, що забороняється рух транзитного транспорту загальною масою більше 10 тонн з 1 квітня до прийняття особливого рішення (хоча Надія Іванівна пропонувала до 1 червня, мабуть, незадовго до того, коли РАЙЗ почне урожай збирати). Так само і проголосувала міська рада, сесія якої проходила тут же відразу після слухань.
Після вище вкладеного, шановний читачу, виникають питання. Невже і справді немає ніякого договору з комерційними структурами? Невже Надія Солонець, перебуваючи вже другий строк на посаді міського голови не чула ніколи про щось подібне? Чому вона за цей час не підняла питання про гостру необхідність будівництва об’їзду через місто, яке має тисячолітню історію і яке за кілька років почало руйнуватися на очах? Чиї вона відстоює інтереси: лохвичан, що двічі за неї голосували, чи тих горе-інвесторів, що прийшли на нашу землю "господарювати". Адже правильно говорив Гордієнко, що вони по висмоктують з нашої землі газ, нафту та й поїдуть собі геть. А нам жити на цій землі. Чому райавтодор не може повісити нормально знаки так, щоб їх було видно заздалегідь, і схеми об’їзду по місту і району, щоб водій транзитного автомобіля міг зрозуміло побачити кули йому треба об’їхати аварійний міст? Щоб він не блукав по місту намотуючи кілька кіл, а спокійно виїхав з міста і їхав далі до місця призначення? Невже для цього жителям вулиці Рози Люксембург треба пізно ввечері зупиняти 3 фури і давати водіям телефон, щоб вони особисто запитали куди у Надії Іванівни їм їхати. Скажу, до речі, що такий спосіб досить дієвий - вранці наступного дня потрібний знак вже стояв на своєму місці. Тож, виникає питання, що повинно статися, щоб елементарний здоровий глузд переміг в Лохвиці? Що треба для того, щоб влада почала відстоювати інтереси тих, хто її обирає?

Запалили Вічний вогонь. Тимчасово.

22 березня цього року відбулося чергове засідання сесії Лохвицької міської ради, підчас якого міський голова Надія Іванівна Солонець (тут треба віддати їй належне) запропонувала депутатам запалити Вічний вогонь в центрі міста з 1 квітня і на півтора місяці. Нагадаю, що наприкінці минулого року було прийняте рішення загасити його, так як за рік набігала велика сума за витрачений газ. І було прийняте рішення запалювати його лише на деякі Свята, кілька разів на рік. Присутні підчас обговорення даного питання погоджувалися з цим, але один з депутатів запропонував, що краще було б не “спалювати гроші”, а надати ветеранам матеріальну допомогу. Але у відповідь було почуто, що ветерани і так отримають її. Взяв слово і присутній на сесії депутат-комуніст від Полтавщини Сергій Гордієнко, який зазначив, що він часто буває закордоном у депутатських справах, і тому бачить, як в багатьох країнах світу тривають акції щодо вшанування пам’яті нашого – Радянського – солдата-визволителя. І тому ми обов’язково повинні вшановувати пам'ять наших дідів і батьків, які врятували Світ від коричневої чуми.
Однак прикро, що цей Символ пам’яті горітиме лише кілька тижнів. Адже "ефективні приватні власники" зацікавлені лише в надприбутках, тому і пам'ять тих хто відстояв Мир вони оцінюють тільки в грошовому вимірі. Тож, мабуть, довго ще запалюватимуть Вічний вогонь в Лохвиці, навколо якої добувається левова частина українського газу, на Свята. А нічне небо Лохвиччини і надалі освітлюватимуть “Вічні газові факели”, які горять вже не один рік.

Роман Мельников
місто Лохвиця, Полтавська область